Публікації

ПОДАТКОВІ ПЕРЕВІРКИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

У кримінальному процесі України досі залишається неврегульованим питання щодо ініціювання стороною обвинувачення у кримінальному провадженні ревізій і перевірок.

У редакції Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), що діяла до 15.07.2015, слідчому та прокурору було надано право призначати ревізії та перевірки в порядку, визначеному законом, а саме на підставі п. 6 ч. 2 ст. 36 та п. 4 ч. 2 ст. 40 КПК України. Хоч КПК України не визначав порядку їх призначення, на практиці в постанові слідчого чи прокурора, якою ухвалювали рішення про проведення таких перевірок, робили посилання на інші законодавчі акти (зокрема, Податковий кодекс України, Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" тощо). Згодом через істотне оновлення Закону України "Про прокуратуру" до КПК України внесли зміни, відповідно до яких слідчих і прокурорів було позбавлено права призначати ревізії та перевірки (виключено п. 6 ч. 2 ст. 36, п. 4 ч. 2 ст. 40 КПК України).

Зазначені зміни в період 2015 – 2018 років (поодинокі випадки звернень трапляються й сьогодні) викликали хвилю звернень слідчих і прокурорів до слідчих суддів із клопотаннями про проведення ревізій та перевірок, які здебільшого слідчі судді задовольняли. Проте й цю практику слідчих органів суди визнали неправомірною. Так, у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №243/6674/17-к суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки не передбачена КПК України. Установлено, що вирішення слідчим суддею клопотання про призначення позапланової перевірки не належить до його повноважень відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України й така процесуальна дія не передбачена КПК України, як і право детектива, слідчого, прокурора на звернення до слідчого судді з таким клопотанням.

Отже, було поставлено крапку в питанні щодо правомірності вирішення слідчим суддеюклопотання про призначення позапланової перевірки та звернення слідчого, прокурора зтаким клопотанням.

Одночасно у ст. 99 КПК України залишається положення про те, що висновки ревізій та акти перевірок належать до документів і є джерелами доказів у кримінальному процесі. Ба більше, ч. 2 ст.93 КПК України надає право стороні обвинувачення здійснювати збирання доказів шляхом...витребування й отримання від органів державної влади... висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Отже, фактично станом на сьогодні у сторони обвинувачення є право використовувати під час доказування акти перевірок чи висновки ревізій. Проте це лише право витребувати й отримувати готові результати перевірок чи ревізій, а не самостійно ініціювати їх.

Винятки із цього правила є в окремих законах України, у яких залишено повноваження органу досудового розслідування призначати ревізії та перевірки. Зокрема, відповідно до пп. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про Службу безпеки України" в разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи та співробітники мають також право залучати в установленому законодавством порядку до проведення перевірок, ревізій та експертиз кваліфікованих спеціалістів установ, організацій контрольних і фінансових органів.

Крім того, відповідно до пп. 2 ч. 2 ст. 192 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, орган державного фінансового контролю в Україні, Національне агентство з питань запобігання корупції, а також інші державні органи, що здійснюють державний контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами законодавства України, з метою запобігання та протидії кримінальним правопорушенням, що належать до підслідності Національного бюро, зобов'язані за зверненням Національного бюро проводити в межах своєї компетенції ревізії, перевірки та інші дії щодо контролю за дотриманням законодавства України фізичними та юридичними особами.

Однак у наведених законах, як і в КПК України, немає механізму реалізації відповідними службами наведених повноважень. Тож згідно з приписами ст. 19 Конституції України наведені права не мають процедури їх реалізації.

Призначення перевірок є особливо важливим під час розслідування службових й економічних злочинів, зокрема й учинених у сфері оподаткування. Лише за їх допомогою можливо встановити обставини кримінального провадження (наприклад, факти порушень правил нарахування та сплати обов'язкових платежів, розмір збитків тощо). Попри те, що порядок проведення перевірок визначено спеціальним податковим законодавством і він не належить до сфери регулювання КПК України, підстави для їх проведення мають подвійну природу (податкову та кримінальну процесуальну).

Органи досудового розслідування не мають права проводити перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів та не можуть безпосередньо брати участі у проведенні перевірок. Такі перевірки суб'єктів підприємницької діяльності щодо оподаткування здійснюють лише контролюючі органи з урахуванням установленої процедури призначення та проведення відповідного виду податкової перевірки.

Перевірку може бути розпочато лише за наявності підстав для її проведення, визначених Податковим кодексом України (далі – ПК України). Підстави поділяються на типи залежно від виду перевірки. Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) і фактичні перевірки. На практиці надсилання органом досудового розслідування запиту до контролюючого органу про витребування акта податкової перевірки може стати підставою для надсилання відповідного запиту контролюючим органом до платника податків і проведення позапланової перевірки в разі ненадання відповіді на цей запит.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік і підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Водночас у запиті контролюючий орган має чітко зазначити, у чому саме полягає порушення вимог податкового законодавства та навести факти цього порушення. Ненадання цієї інформації в запиті свідчитиме про те, що підстав для його надсилання немає.

Згідно з пп. 78.1.1 ст. 78 ПК України документальну позапланову перевірку здійснюють за наявності хоча б однієї з визначених підстав, зокрема якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, у якому має бути зазначено порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Фактично лист (запит) правоохоронного органу є джерелом податкової інформації про наявні в матеріалах кримінального провадження можливі дані про порушення податкового законодавства, яку останній передає до відповідного компетентного органу для використання під час реалізації наданих йому повноважень. Одночасно, як уже було зазначено, відповідно до вимог ст. 93 КПК України в листі може бути порушено питання лише про надання акта перевірки в разі її проведення на підставі наданої податкової інформації.

Слід також звернути увагу, що ПК України дозволяє платнику податків оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки (наказ) і результати проведеної перевірки в передбачені ним порядку та строки (в адміністративному або судовому порядку). Наслідком такого оскарження може бути рішення (зокрема, і судове) про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо витребування від платника податків податкової інформації, проведення перевірки, застосування податкових санкцій.

За таких обставин може виникнути ситуація, коли акт перевірки, складений за результатами перевірки контролюючим органом податкової інформації, отриманої від правоохоронного органу в межах кримінального процесу, який орган досудового розслідування використовуватиме для доведення обставин кримінального правопорушення, буде визнано недопустимим доказом, що є додатковим важелем впливу сторони захисту на орган досудового розслідування.

Отже, відповідно до чинного законодавства орган досудового розслідування позбавлений права призначати проведення ревізій і перевірок. Натомість орган досудового розслідування наділений повноваженнями на збирання доказів лише через надсилання листа (запиту) в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 93 КПК України, з метою отримання документів перевірки про встановлення можливих порушень у діяльності суб'єкта підприємницької діяльності.

Водночас за протилежної ситуації, коли контролюючий орган надсилає складений ним висновок ревізії або акт перевірки до правоохоронного органу, зазначені документи є допустимими доказами та їх може бути використано під час доведення стороною обвинувачення своєї позиції.

Автори: Кирило Казак, адвокат та партнер ЮК "КПД Консалтинг" та Андрій Петришак, адвокат ЮК "КПД Консалтинг"

підписатися на новини
KPD Consulting - повносервісна юридична компанія.
 
Ми орієнтовані на бізнес-потреби корпоративних Клієнтів в ефективній правовій підтримці.
Компанія є учасником Lexicom (мережі незалежних юридичних фірм Європи), що є запорукою успішного супроводу Клієнта у ключових іноземних юрисдикціях.